Село Острожок знаходиться в Житомирській області. У 2016 році увійшло до складу Баранівської об’єднаної територіальної громади. Виконуючим обов’язки старости було призначено Дейнеку Володимира Петровича. Село розташоване за 15 кілометрів від територіального центру Баранівка та за 85 від обласного, вздовж лівого берега річки Случ, має протяжність близько 5 кілометрів. На протилежному березі розташовані села Рудня та Млини.
Щодо походження назви села, то є версії, що на місці села рогачівським шляхтичем було збудовано невеликий «острог» - тюрму, куди висилали учасників козацьких повстань 1702-1704 років та Коліївщини. За іншою версією назва походить від слова «острівець», на який перетворюється територія села під час весняної повені на Случі.
Загадкою залишається дата заснування Острожка. Закономірно, що село належить до дуже давніх поселень, бо на його території ще й дотепер навесні та восени знаходять кам'яні сокири, скребки та інші вироби стародавнього часу. Перша письмова згадка про село вміщена у книзі Івана Теодоровича «Історико-статистичний опис церков і приходів Волинської єпархії» і датується 1829 роком. Хоча цілком ймовірно, що село на той час вже було розвиненим, адже у вище згаданій праці вміщено дані, що в селі було 206 дворів. Троїцька церква («Вместительная, довільно прочная, на каменом фундаменте с деревяной колокольней») нараховувала 1618 прихожан («душ обоего пола») і 842 римо-католиків. Священником тоді був Костянтин Новоселицький, а псаломщиком Петро Тимофійович Костинський. У селі є старе римо-католицьке кладовище. Слід відмітити, що могили непогано збереглися. На одній із них можна побачити запис, який датується 1829 роком, що якоюсь мірою проливає світло на час заснування села.
З початком нової ери на цій території проживали племена. Основу господарства яких складало землеробство та приселищне скотарство. Займалися також мисливством, бджільництвом, рибальством. Полювали на хутряних звірів, яких у лісах була величезна кількість, окремо на лисиць, ведмедів, горностаїв. Серед ремесел та промислів особливого розвитку набуло залізообробне ( біля хутора Рудня виявлено значні поклади болотних руд, які видобували для потреб місцевого господарства).
В нашому краї розвивалися промисли по видобуванню смоли, дьогтю, скипидару, торфу. Виготовлялися вироби з деревини, глини, скла, розвивалося ткацтво, стельмаство.
У VІІ-IX століттях село входило до племінного об'єднання древлян, згодом до Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Після розпаду якої перебувало у складі Великого князівства Литовського, а з 1569 – у складі Речі Посполитої.
Посилення соціального й національного гніту викликало загострення боротьби селян. Вона проявлялася в поданні скарг та петицій королю, у відмові виконувати повинності, підпалах поміщицьких маєтностей ( с. Острожок входило до складу Рогачівського маєтку поміщиків Савицьких). На початку ХVІІ століття у нашому краї прокотилася хвиля заворушень. Особливу підтримку мало козацьке повстання 1702-1704 років, яке очолювали Палій та Самусь.
Нова хвиля заворушень відбулася під час Коліївщини. Уряд Польщі жорстоко розправився з повстанцями: їх вішали, садили на палі, кожного десятого «значку вали» - відрубували праву руку і ліву ногу.
Цікава метаморфоза: в нашому селі досить поширеним є прізвище Палій. Чи не з тих часів слід шукати його походження? Адже, як відомо Острожок був місцем, куди
й висилали учасників повстань – паліїв.
У ХІХ столітті на території сучасного Баранівського району працювали потужні підприємства. Серед них і Острожецька паперова фабрика, розміщена на березі річки. Вона була заснована у 1882 році. Найчастіше згадується як Рогачівська цигарково-паперова фабрика, бо входила до складу Рогачівського маєтку і належала місцевим поміщикам Грудзинським, а пізніше, разом з маєтком, перейшла у власність поміщиків Савицьких. У Центральному державному історичному архіві України зберігається копія контракту ( фонд 442, опис 613, справа 347, артикули 5-12), з якого можна дізнатися про час заснування фабрики та її власників.
Власник рогачівсько-острожецького маєтку попоміщик К. Ф. Савицький віддавав бердичівському купцеві Воловнику в оренду два водяних млини на річці Случ у селі Острожок. Воловник зобов'язувався влаштувати у круп'яному млині турбіну для приготування паперової маси. Під наглядом власника маєтку він мав спорудити цегляний будинок на мурованому фундаменті, покрити його, збудувати кам'яний будинок для парового котла.
Фабрика набрала непоганих обертів, її продукція - цигарковий папір – користувалася значним попитом. Продукцію папірні поставляли в Прибалтику та Західну Європу.
У книзі «Погляд у минуле» Д. О. Панчука було зазначено: «Дід влаштувався робітником на Острожецьку паперову фабрику. Розповідав, що папір з цієї фабрики був високоякісним, весь експортувався у Західну Європу. У 1920 році фабрику спалили білополяки. Відновити її не вдалося. А жаль…Взагалі, слід зазначити, що в документах дуже скупо згадується про діяльність цього підприємства. І особливо про те, як його спалили. Відомо, що при відступі з Баранівки білополяки зупинилися на лінії оборони, яка йшла від околиці Острожка до Рудні».
Зараз на околиці є безіменні зарослі лісом могили. Там за неповними даними поховано 14-17 осіб. Представники Польського посольства цікавилися долею цих могил. Розповідали, що хочуть увіковічнити пам'ять.
У 1907-1908 роках в селі була збудована дерев'яна Троїцька церква на місці старого храму ХVІІІ століття. Зараз на місці цієї церкви зусиллями жителів громади побудовано новий Свято-Покровський храм. Настоятелем храму є ієрей Микола Рожок.
На 1911 рік у селі налічувалося 1577 жителів та 226 дворів. Цього ж року було відкрите народне однокласне училище. На місці якого у 1928 році було збудовано школу. Першим директором був Бобжицький Володимир Михайлович. Під час війни приміщення школи згоріло, але було відбудоване і відкрите як семирічна школа. Директор Павлюк Никифор Петрович доклав багато зусиль до оновлення школи, було добудовано 4 класні кімнати, спортзал, майстерню та шкільну їдальню. Розвитку та осучасненню школи присвятив свою педагогічну діяльність директор Матвійчук А.А.
На сьогоднішній день школу очолює Богдан О.М. Навчається 61 учень, працює 17 вчителів та 5 техпрацівників. Острожецька школа активізує роботу щодо впровадження нових технологій навчання та виховання.
Школа пишається своїми випускниками: Панчуком Дмитром Оксентовичем -письменником, журналістом, головним редактором газети «Житомирщина»; педагогом Вовк Марією Якимівною; Лясотою Марією Аврамівною - народною майстринею; Коростинським Олександром Віталійовичем - воїном АТО, який віддав своє життя, захищаючи нас і Україну. Цей перелік можна продовжувати довго, адже кожен житель прославляє свою малу Батьківщину в добрі , милосерді та праці. Тільки в селі Острожок є 25 господарств, які утримують 4 і більше корів, це першість в районі.
У лютому 1918 року в селі Острожок було встановлено радянську владу. Але це тривало недовго. В село увійшли війська петлюрівців. І перебували там до лютого 1920 року. Стало налагоджуватися мирне життя, але вже у квітні територію нинішнього Баранівського району захопили поляки. Вони обклали населення податками, спалили завод. 27 червня 1920 року територія перейшла під радянський контроль. Влітку 1921 року було обрано сільську раду. 7 квітня 1923 року сформовано Баранівський район, до складу якого увійшло село.
21 червня 1941 року районна газета вмістила оголошення про те, що в літньому кінотеатрі демонструватиметься кінофільм «Якщо завтра війна..»…
І вона почалася. Нищівна і глумлива. 27 червня по району було нанесено авіаційний бомбовий удар. Все працездатне населення було кинуто на копання протитанкових ровів, зведення оборонного рубежу, евакуацію худоби та устаткування підприємств на Схід.
9 липня Баранівський район захопили німецько-фашистські загарбники. Вони приступили до реалізації плану «Ост». Із дня у день велося знищення населення. Протягом окупації з села Острожок було вивезено на роботи до Німеччини 90 осіб, закатовано та розстріляно 16, спалено та зруйновано 120 будівель ( частина села була повністю спалена піл час військових дій ). На фронтах війни полягло 216 воїнів. Біля села діяв загін, командиром якого був Іван Леонтійович Гітуляр. Про боротьбу проти загарбників він написав книгу «О чем шумят дубровы». Розгорнула свою діяльність підпільна організація партизанського руху під керівництвом М. І. Шукаєва. Село Острожок було визволено 1 січня 1944 року. Нині в центрі села встановлено пам'ятник та обеліск воїнам, які загинули за визволення села.
В період війни поблизу села часто відбувалися розстріли євреїв, які жили в сусідньому Рогачеві. Відомі два місця захоронення євреїв, на місці яких у 1996 та 2008 роках було встановлено пам'ятні знаки.
По закінченню війни почалася відбудова зруйнованого господарства, яка проходила у неймовірно тяжких умовах. Весь тягар відбудови ліг на плечі жінок, підлітків, людей похилого віку. Всі роботи виконувалися вручну, техніки не було ніякої, не вистачало реманенту, тяглової сили. У радянський період в селі діяв колгосп імені С.П.Кірова. Він славився високими показниками врожаїв, теплицями, великим тракторним парком. Слід згадати Шевчука Олександра Петровича, вчителя німецької мови. Крім педагогічної праці він вирощував фруктові дерева, це завдяки його ініціативі в Острожку є фруктовий сад.
На сьогоднішній день у селі нараховується близько 236 дворів, проживає 464 жителі; в селі Рудня 36 дворів та 63 жителі; в селі Млини - 32 двори та 79 жителів. Діє ФАП, Острожецька початкова школа ім. О.В.Коростинського, магазин, інвестиційне підприємство Галекс-Агро, православний храм Святої Покрови, дитячий садок «Дзвіночок», де виховується 32 дитини. Очолює дошкільний заклад Костриця Наталія Анатоліївна. Педагогічний колектив робить все можливе, щоб перебування дітей в садочку було комфортним, затишним, емоційно піднесеним...